ПСИХОЛОГІЧНИЙ РЕСУРС. ПРИЙОМИ САМОДОПОМОГИ ЗАСНОВАНІ НА УЯВІ ТА САМОНАВІЮВАННІ.

Успіх приносить не тільки сила волі, а ще й сила власної уяви.

Психологічний ресурс – це “резервуар” життєвих можливостей, які ми використовуємо для вирішення будь-яких життєвих завдань. Життєстійкі люди використовують стратегію виживання, яка перетворює потенційно несприятливі обставини в можливості для особистісного зростання та розвитку.

Як це відбувається? Збільшення стресових обставин призводить до реакції психологічної деформації, яка може знижувати наші життєві ресурси або навпаки, збільшувати життєву енергію. Наприклад, у разі негативної реакції на стрес знижується працездатність, пригнічується нервова та імунна системи, людина може почати хворіти.

Коли нам не вистачає життєвого ресурсу, ми також схильні обмежувати себе, не дозволяючи новому позитивному досвіду стати частиною нашого життя.

Щоб вибрати невідоме майбутнє замість знайомого минулого, потрібна не тільки сміливість, але й психологічний ресурс.

Мозок виживання постійно оновлює наш світ, роблячи висновки про те, що є безпечним, а що ні. У його розумінні невизначеність – це те саме, що й небезпека. 

Саме тому ми її так складно переживаємо.

Наприклад, у результаті досліджень вчені з’ясували, що невпевненість у збереженні роботи завдає ще більшої шкоди для здоров’я, аніж фактична її втрата.

Прийоми самодопомоги засновані на уяві спрямовані на зниження психоемоційної напруженості шляхом активізації уяви та створення потрібних образів.

Сюди включають самонавіювання; моделювання майбутнього; «вживання» у позитивний образ; умовно рефлекторне погашення.

Самонавіювання — навіювання, спрямоване на самого себе. Воно веде до підвищення рівня саморегуляції, що дає можливість людині викликати в себе ті або інші відчуття, сприйняття, управляти процесами уваги, пам’яті, емоційними й соматичними реакціями.

Для самодопомоги ми говоримо про довільне самонавіювання, яке досягається за допомогою вербальних самоінструкцій або уявного відтворення певних ситуацій, однозначно пов’язаних з необхідною зміною психічного або фізичного стану. Його ефективності сприяють психічна релаксація, багата уява. Важливо також враховувати мету, до якої прагне людина.

Мріяння, або моделювання майбутньої ситуації, — це способи самополіпшення емоційного стану шляхом образного уявлення себе в бажаному психічному стані в певній ситуації.

Завдяки повторному, кількаразовому «програванню» моделі бажаної поведінки знижуються сила переживання, рівень тривоги. З’являється впевненість у своїх можливостях, тому що відбувається ніби уявна репетиція, адаптація до майбутніх подій.

«Вживання» у позитивний образ — полягає в уявленні образу реальної або ідеальної людини, на яку хочеться бути схожим або яка поводиться в певній ситуації так, як хотілося б поводитися самому.

Застосування афірмацій

Застосування афірмацій — коротка фраза, що містить вербальну формулу, яка при багаторазовому повторенні закріплює необхідний образ або установку в підсвідомості людини, що може бути використано для розвитку особистості та світогляду, чи досягнення певних цілей.

Було доведено, що своєчасні афірмації покращують ефективність і успішність навчання й освіти, сприяють поліпшенню здоров’я та стосунків, а переваги іноді зберігаються місяцями й роками.

Афірмації — це позитивні, самопідсилювальні твердження, які люди використовують, щоб покращити свій розумовий та емоційний стан, мотивувати себе та внести бажані зміни у своє життя. Афірмації, що йдуть корінням у галузях психології та нейронауки, служать інструментом для зміни моделей мислення, переконань і поведінки з метою сприяння особистому зростанню та самовдосконаленню. Завдяки частому повторенню цих позитивних тверджень люди можуть зміцнити позитивні переконання, змінити негативні думки та розмови з собою на позитивні, та покращити свій загальний психічний стан.

Алгоритм формування

Щоб повторення афірмації було максимально ефективним, необхідно дотримуватися таких правил:

1. Твердження повинне бути сформульоване як факт, причому в теперішньому часі.
2. Використовуйте тільки позитивні слова, уникайте негативних тверджень.
3. Афірмація повинна народжувати позитивні емоції, радість, драйв і пристрасть.
4. Афірмація повинна бути короткою й, одночасно, яскравою, образною.
5. Конкретизуйте. Для цього запитайте себе, ким ви хочете стати, щоб відчувати щастя і любов.
6. Потрібно вибирати афірмацію, яка підхожа вам особисто. Ще краще самому сформулювати її для себе.
7. Вірте в те, що говорите. Щоб посилити віру, потрібно фіксувати будь-які свої перемоги.
8. Наприкінці афірмації можна додати: «Я отримую набагато більше, ніж очікую».
9. Заперечення (“не”) ігнорується на підсвідомому рівні, тому афірмації мають бути конструктивними і позитивними.
10. Афірмації можуть посилюватися візуалізацією — створенням в уяві бажаних образів.

Типові помилки при використанні

Сумніви і негативні думки.

Механічне, без залучення емоційної сфери, прочитання афірмації.

Протистояння почуттям, що виникають у процесі повторення афірмації.

Самонавіювання за методом Кує

Суть теорії Еміля Куе

Еміль Куе вважав, що людиною керує уява і коли воно болісна, хворіє і сама людина. Тому змінивши внутрішнє уявлення, можна все виправити. Весь процес самонавіювання Куе націлював на заміну хворобливих уявлень корисними і благотворними.

Куе стверджував, що жодну людину не можна у чому-небудь переконати, якщо вона опирається цьому. Тобто існує лише самонавіювання і будь-яке навіювання ззовні людина сама втілює в самонавіюванні.

Основна формула самонавіювання за Куе – проста фраза, яка стверджує лінію позитивного розвитку всього вашого життя:

З кожним днем у всіх відношеннях мені стає все краще і краще.

Варіант другий:

Мої справи з кожним днем у всіх відносинах йдуть все краще і краще!

Куе зв’язав самонавіювання з роботою підсвідомості. Він говорив, що не важливо, чи відповідає ця формула дійсності. Вона адресована підсвідомості, яке приймає її як завдання, що треба виконувати, і починає його здійснення.

Закон зворотного ефекту

Еміль Куе першим дуже глибоко вивчив природу навіювання і на підставі цього сформулював ряд найважливіших принципів цього процесу. Головний його принцип носить назву Закону зворотного ефекту. Суть його в тому, треба ретельно стежити за своїми словами.

Як часто, мріючи про що-небудь, людина говорить: “Добре б цього досягти, але, напевно, у мене нічого не вийде”. Маючи таку установку, людина насправді нічого не доб’ється, скільки б зусиль він для цього не докладав. Інше злощасне слово – “постараюся”. Уже в самому цьому слові спочатку закладено сумнів і очікування невдачі. Але ж його і вживають-то найчастіше! Ні в якому разі не треба сумніватися, не треба намагатися йти до своєї мети, треба вірити в її досягнення. І тоді ви обов’язково її досягнете.

Техніка самонавіювання за Куе

Основа методу Куе – простота. Він навіть назвав свої формули навіювання дитячими висловлюваннями. І вважав, що хоча людина сама вибирає слова, але чим простіше буде фраза – тим кращим буде лікувальний ефект. Тому що наша підсвідомість як раз воліє дитячі формули. Формула повинна бути короткою – максимум три-чотири фрази. Сама техніка самонавіювання полягає в наступному:

• Вимовляти формулу треба з закритими очима кожен вечір, лежачи в ліжку, і щоранку після пробудження.
• Вимовляти слід так, щоб ви могли себе чути (цю умову Куе вважав обов’язковою).
• Говорити треба монотонно, тоді слова чисто механічно повинні потрапляти в підсвідомість.
• Формулу слід повторювати двадцять разів. Щоб не відволікатися на рахунок, Куе запропонував використовувати шнур з 20 вузликами. Ці вузлики перебираються як чотки.

У разі необхідності можна проводити самонавіювання ще вдень. Роблять це в затишному місці з закритими очима.

Практика по цій техніці не займає багато часу. Так, для відпрацювання основної формули Куе потрібно всього одна хвилина. До речі, хоча Куе і рекомендує вимовляти формулу монотонно, тут він вважає за необхідне зробити акцент на словах “у всіх відношеннях“.

На кожен випадок окремо розробляються конкретні формули. Всі вони повинні бути позитивними. Формула може бути й у вигляді своєрідного “коду”, що зрозумілий тільки людині. Так, щоб зміцнити віру в свої сили, можна повторювати: “Я можу, я можу, я можу“. Інші приклади формул самонавіювання:

• Я абсолютно здоровий і життєрадісний.
• Я буду жити довго і проживу сто років.
• Мій зір поліпшується.
• Я це зроблю.

Займатися самонавіюванням слід без будь-яких зусиль. Саме напруга не дозволяє людині використовувати свої внутрішні сили повністю. Зусилля можуть звести ефект ваших дій на нівець. Читати формулу слід відсторонено, спокійно і байдуже, ніби вас все це абсолютно не стосується.

Наші переконання і звички складалися без всяких зусиль з нашого боку і без всякої нашої напруги. Тому виробляти нові звички і формувати нові переконання теж треба без особливого зусилля волі. Свідомі зусилля тут найчастіше призводять до зворотного.

Сеанси самонавіювання слід проводити щодня протягом півтора-двох місяців (період формування звички).

З історії

У Стародавньму Єгипті ієрогліфи та написи, знайдені в єгипетських гробницях і храмах, свідчать про те, що єгиптяни вірили в силу слова впливати на реальність. Фараони та жерці читали позитивні твердження, щоб викликати божественний захист і забезпечити процвітання.

Індуїзм і буддизм: мантри, священні звуки або фрази, які, як вважають, мають духовну силу, використовуються в індуїстських і буддистських практиках протягом тисячоліть.

Стародавня Греція: у працях таких грецьких філософів, як Сократ, Платон і Арістотель, можна знайти важливість позитивного мислення та самоствердження. Вони наголошували на силі розуму формувати реальність людини та на важливості культивування доброчесних думок.

Еміль Куе: французький фармацевт та психолог Куе (1857-1926), якого часто вважають піонером сучасних афірмацій. Він розробив метод самонавіювання під назвою «свідоме самонавіювання», який передбачав повторення позитивних тверджень.

Психоаналіз і психодинамічна терапія Зигмунда Фрейда та його послідовники визнавали роль саморозмови та внутрішнього діалогу у формуванні переконань і поведінки людини.

Поява позитивної психології наприкінці 20 століття, зосередженої на добробуті, щасті та особистих сильних сторонах, сприяла популярності афірмацій як інструменту для самовдосконалення. Ключові фігури в цій галузі, такі як Мартін Селігман і Міхалі Чиксентміхайі, наголошували на важливості позитивних розмов із собою та самоствердження для зміцнення психічного здоров’я та стійкості.

Протягом історії афірмації відігравали вирішальну роль у різних культурних, релігійних і філософських контекстах, слугуючи засобом використання сили розуму для формування реальності. Сьогодні афірмації продовжують залишатися важливим інструментом у сучасній психології та особистому розвитку, допомагаючи людям культивувати позитивні переконання, подолати негативні моделі мислення та досягти бажаних результатів.

(У статті використані матеріали з сайту ПСИХОЛОГІС. ЕНЦИКЛОПЕДІЯ ПРАКТИЧНОЇ ПСИХОЛОГІЇ)